Більше 300 діток вже говорять чітко та впевнено

Багато батьків чекають «поки сам заговорить». Іноді так і буває — але є ознаки, з якими краще не зволікати:

• у 1 рік дитина не белькоче, не реагує на своє ім'я;
• у 2 роки майже немає слів або вони незрозумілі;
• у 3 роки не будує простих речень із 2–3 слів;
• «ковтає» склади, переставляє звуки, говорить «у ніс»;
• не вимовляє більшість звуків, які мали б бути за віком;
• заїкається, повторює перші звуки чи склади;
• розуміє все, але не хоче говорити.

Якщо впізнали свою дитину хоча б у 1–2 пунктах — почніть із безкоштовного пробного заняття. Що раніше, то швидше й легше результат.

Дитина вчиться найкраще тоді, коли їй весело. Кілька простих ідей, які працюють:

• Говоріть під час гри. Озвучуйте дії: «їде машинка — бі-бі», «літак летить — у-у-у».
• Менше питань — більше коментарів. Замість «що це?» кажіть «дивись, рудий кіт!».
• 5–7 хвилин достатньо. Краще коротко й часто, ніж довго й через силу.
• Хваліть за спробу, а не лише за ідеальний результат.
• Артикуляційна гімнастика перед дзеркалом — як кривляння наввипередки.

На заняттях я завжди показую батькам конкретні ігри саме під вашу дитину — щоб удома все було легко й у радість.

Причин може бути багато, і майже з усіма можна впоратися:

• індивідуальний темп розвитку (хтось «вистрілює» пізніше);
• мало мовленнєвого спілкування, багато екранів;
• дорослі все вгадують і дають без слів — мотивації говорити немає;
• особливості слуху або будови артикуляційного апарату;
• затримка мовленнєвого розвитку, яка потребує допомоги фахівця.

Найважливіше — не панікувати, але й не чекати роками. Діагностика покаже точну причину, а далі ми складемо план і м'яко «запустимо» мовлення.